Германо-скандинавська міфологія (інколи просто — скандинавська міфологія) — збірна назва для міфів та релігійних уявлень різноманітних германських племен, що з'явилися на теренах Європи на початку Залізної доби, тобто близько 500 року до нашої ери.
Походження та поширення германських племен
Походження германських племен по сьогоднішній день є предметом гарячих академічних дискусій, одначе безсумнівною є наявність чітко окреслених груп серед них, у часі їхніх перших контактів із Римською Імперією в ІІ та І ст. до нашої ери. Північ Європи заселяли англи, сакси, дани, юти та шведи, на північному заході з'являються племена франків, свеби оселяються на південному заході та готи на сході. Вони користувалися різними мовами, та племена ці не завжди були єдиною групою — кожне могло складатися з менших племен. Наприклад алемани, ймовірно, належали до свебів, або відокремились від них, а їхня мова є діалектом верхньонімецької, якою досі розмовляють у Швабії (зауважте, що назва походить від свеби).В першому тисячолітті нашої ери, а особливо з ослабленням Римської Імперії, германські племена, багато з яких залишались напівкочовими, поширились та заселили значні території в Європі. Готи, що й собі поділился на Остготів та Вестготів, під тиском гунів рушили на південь, та переселились в Іспанію. Франки рушили в Галлію (сучасна Франція), а вандали рушили в Іспанію, а звідти в Африку, звідки вони вислали армію, що сплюндрувала Рим в 455 р. Сакси рухались на південь уздовж узбережжя Галлії, та врешті прибули в Британію. Ломбарди, вирушивши з півночі, рушили на південь через Угорщину та Австрію, і, нарешті, алемани та бургунди заселили центральну Європу.
Взагалі кажучи, германці були язичниками, які вклонялися багатьом богам, хоча мало що відомо про їхню релігію. Природно, що під час міграції через такі значні території, внаслідок чужоземного впливу (головним чином Римського та християнського, але також кельтського та слов'янського), та власного історичного досвіду їхні релігійні погляди розвивалися по різному. Тому не існує єдиної германської міфології. Якщо не брати до уваги рунних написів та малюнків на камінні, германці так і не розвинули письмо як засіб запису історичних подій. Натомість розвинулась усна традиція, що передавалась із покоління в покоління, носіями якої були співці, чи, як вони були відомі серед самих германців, скальди. Таким чином, германську міфологію значною мірою записали чужоземці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий