Вплив христа

Вплив христеянства

Германські племена зустрічалися з християнством у різний час, і в той час, коли з'являється більшість записів про їхні вірування, багато вже було втрачено під час міграції, тому християнські автори мали справу головним чином із локальними та фрагментарними віруваннями. Окрім того, християни розглядали поганські вірування як важкий гріх та не бажали зображати поганські вірування у сприятливому світлі.

В той час як готи навернулися до християнства вже у IV ст., германські племена на півночі Європи були дещо ізольовані від решти континенту, та на території сучасної Скандинавії (Данія, Швеція, Норвегія та Ісландія) поганські вірування зберігалися довший час. Племена на цій території навернулись до християнства тільки в Х та ХІ ст., а у Швеції поганство було поширене ще навіть у 1100 році. Нерівномірний розвиток племен є причиною того, що відомості про їхні вірування є дуже нерівномірно розподілені та сильно варіюють якістю. Найбагатше традиція збереглась у скандинавських країнах, особливо Ісландських сагах, що відомі під колективною назвою «Поетична», чи «Старша Едда», а також у записаній дещо пізніше Сноррі Стурлусоном «Прозовій» чи «Молодшій Едді».

Скандинавський корпус міфологічних текстів є повнішим та одноріднішим проти центральної та східної Німеччини. В минулому більшість скандинавів, як і всі германці, були поганами, що поклонялись багатьом богам та богиням, більшість із яких була відома також решті германських племен під іншими іменами. Навідоміші скандинавські божества Одін, Тор, Фрейр, Фрейя та Нйорд, але хоча нам відомі їхні імена, практично повністю відсутня надійна інформація про те, як їм поклонялись. Існують археологічні дані про поганські обряди, але практично нічого невідомо про їхнє значення. Географічні назви в сучасній Скандинавії подекуди часто містять імена поганських божеств, що вказує на наявність їхнього культу на цих територіях, але нічого не повідомляють нам про деталі релігійної практики чи ритуалів.

У пізніші часи, від 1300-х років, ісландські саги, що входять в обидві «Едди», містять ретроспективний огляд поганських практик, одначе пізня дата компіляції цих джерел — близько 300 років по прийняттю Ісландією християнства в 1000 році — означає, що не можна занадто покладатись на їхню надійність як джерела інформації. Наявні археологічні докази — включаючи алюзії в поемах поганських скандинавських поетів ІХ та Х століть, зображення на камінні та, дуже зрідка, рунічні написи — потверджують ці середньовічні ісландські історії, але вони залишаються неповним та ненадійним джерелом інформації про загальногерманські вірування.